Прочитайте 1

Основи діалогу

У роботі зі школами ми описуємо діалог (з точки зору учнів) як:

зустріч із тими, хто може мати різні думки, цінності та переконання, відмінні від моїх; процес, за допомогою якого я краще розумію життя, цінності та переконання інших, а вони розуміють моє життя, цінності та переконання.

Різницю між діалогом та дебатами, мабуть, найкраще пояснити за допомогою порівняння. У дебатах є переможець і переможений. Одна особа перемагає, висуваючи кращий аргумент, інша програє. Фокус дебатів на внутрішній конкуренції й різниці сторін. У діалозі переможених немає — він глибоко взаємний і однаково визнає подібність та різницю. Я вчусь у вас, ви вчитесь у мене. Ми можемо піти на компроміс або погодитися на розбіжності.

За допомогою такого взаємного обміну можна не тільки навчитися краще розуміти власну спільноту та інших особистостей, а й розвинути відкрите мислення, навчитися сприймати різноманітність як позитивну сторону сучасного глобального суспільства. Участь у діалозі спонукає набувати та практикувати навички мислення вищого рівня, чесно і з повагою взаємодіяти з різними точками зору. Завдяки прямим зустрічам із тими, хто відрізняється від нас самих, можна подолати упередження та озброїтися проти тих, чий наратив прагне розділити світ на прості полюси — нас/добрих та їх/поганих (наприклад, проти релігійних екстремістів). Крім того, учні й учениці набувають низки навичок, водночас розвиваючи впевненість і самооцінку, оскільки їхні думки поважають співрозмовники та співрозмовниці.

[...] Важливо зауважити, що «поважати» не означає «погоджуватися». Справді, повага набуває особливого значення саме в контексті розбіжностей. Ми хочемо, щоб молоді люди вміли не погоджуватися та знаходити інші способи самовираження, крім конфлікту. Важливо усвідомити, що існує низка різних теорій або тлумачень ідеї діалогу. Сенс цього слова в щоденних обговореннях і в «технічному» чи академічному сенсі може відрізнятися. Професор Роберт Джексон пояснює вплив діалогу в класі:

«За такого підходу вчитель(ка) часто виступає в ролі фасилітатора, підказує та уточнює запитання і надає багато свободи учням і ученицям, яких вважають активними учасниками навчання. Так можна підвищити самооцінку дітей, дати їм можливість розвинути ключові навички, допомогти тим, хто не встигає, проявити себе і створити атмосферу значущості. Дітям допомагали зрозуміти ідеї та концепції різних релігійних традицій, обмірковувати їхні внески та обґрунтовувати власну думку. Вони обговорили, як дійшли висновків, а їм запропонували визнати можливість альтернативних точок зору та бути відкритими для аргументів інших».¹

Robert Jackson on the dialogical classroom in Signposts: Policy and Practise for Teaching about Religions and Non-Religious Worldviews in Intercultural Education, Council of Europe, 2014

Джерело: Essentials of Dialogue Guidance and activities for teaching and practising dialogue with young people. Tony Blair institute for Global Change. 2017